Чому розглядають Південний полюс
NASA планує розмістити майбутню базу в районі Південного полюса Місяця. У матеріалі для учнів, опублікованому 18 листопада 2026 року, агентство пояснює вибір особливостями освітлення та можливостями для наукових досліджень. Це не опис уже збудованої станції: йдеться про запланований форпост і послідовність місій, які мають підготувати його створення.
Поблизу полюса Сонце тримається низько над горизонтом. Одні ділянки можуть довго отримувати сонячне світло, інші — тривалий час залишатися в тіні; в окремих кратерах прямих сонячних променів може не бути зовсім. NASA розглядає освітлені місця як потенційно придатні для сонячної енергетики та пересування. У затінених районах, які належать до найхолодніших на Місяці, науковці сподіваються знайти поклади водяного льоду. Матеріал говорить про можливість виявлення таких ресурсів, а не про підтверджені запаси.
Три етапи підготовки
За планом NASA, розбудова має відбуватися у три фази, причому кожна спиратиметься на результати попередньої. Перша, за даними агентства, вже триває. У найближчі роки NASA та партнери мають відправляти роботизовані апарати до південної полярної області, випробовувати нові технології та відпрацьовувати посадки. Ці місії також повинні проводити наукові експерименти й допомогти визначити можливі місця для бази.
Другий етап запланований на 2029–2032 роки. У цей період NASA має намір почати розгортання систем, необхідних для тривалої роботи: енергопостачання, перевезення вантажів і зв’язку. Їх планують розміщувати в кількох місцях, щоб у майбутньому можна було розширювати інфраструктуру.
Під час третьої фази агентство планує зібрати постійний місячний форпост. До нього мають увійти житлові модулі, енергетичні й комунікаційні системи та транспорт. У наданому описі NASA не вказує календарної дати початку цього етапу, тож точний час появи бази з матеріалу встановити неможливо.
Роботи й транспорт для досліджень
Серед апаратів, що мають допомогти в підготовці, NASA називає VIPER — місяцехід для пошуку летких речовин. За матеріалом агентства, апарат уже зібраний і проходить випробування в Космічному центрі Джонсона в Г’юстоні. Його запуск до Місяця запланований на 2027 рік із Космічного центру Кеннеді у Флориді. VIPER має досліджувати кратери, які постійно перебувають у тіні, шукати воду й інші ресурси, а також аналізувати місячний ґрунт. NASA зазначає, що маршрут апарата має перевищити 15 миль.
Інший задум — PROMISE, місяцехід із ядерним джерелом живлення. Його створюють на основі апаратного забезпечення, розробленого для марсіанських місій NASA. Він має шукати ресурси на поверхні й під нею; запуск місії націлений на кінець 2028 року. Також агентство планує доставити до південної полярної області місяцеходи для екіпажу не пізніше 2028-го. Астронавти зможуть керувати ними під час місій, а між польотами апарати мають дистанційно працювати під керуванням із Землі.
Окремо NASA описує місію MoonFall: група реактивних дронів має самостійно приземлитися поблизу південного полюса не пізніше 2028 року. Протягом одного місячного дня — приблизно 14 земних днів — вони мають знімати складнодоступні ділянки. Ці дані потрібні для картографування й оцінювання можливих місць посадки майбутніх місій Artemis.
Що відомо про подальші кроки
Опис NASA окреслює задум і цільові строки, але не підтверджує, що всі місії відбудуться саме за графіком або що базу вже почали будувати. Найближчі кроки, перелічені агентством, — роботизоване дослідження місцевості, перевірка технологій і вибір локацій. Результати цих робіт мають визначити, де та як розміщувати інфраструктуру для тривалої присутності людей.



