Опади дали поштовх цвітінню
Навесні 2026 року окремі райони пустелі Атакама на півночі Чилі вкрилися червоними, фіолетовими, зеленими та білими плямами квітів. Зміни видно на супутникових знімках NASA, зроблених у вересні та жовтні. Атакама — один із найсухіших регіонів Землі, тож незвично волога зима пробудила насіння, яке тривалий час залишалося в ґрунті неактивним.
За даними NASA, від середини липня фронти, пов’язані з атмосферною річкою, принесли дощі на значну частину Чилі — від Атаками на півночі до регіону Лос-Лагос південніше. Національна метеорологічна служба Чилі назвала липневу зливу однією з найсильніших у цьому районі за кілька десятиліть. У серпні послідовні зимові шторми засипали снігом частини пустелі, де такі опади трапляються рідко.
Що показали супутники
NASA зіставило знімки ділянки приблизно за 30 кілометрів на південний захід від міста Копіапо. Її отримали прилади OLI на супутниках Landsat 8 і Landsat 9: перший знімок датований 14 вересня, другий — 24 жовтня. На пізнішому зображенні помітні великі червоно-фіолетові масиви квітів. Фахівець із дистанційного зондування Роберто Чавес із Папського католицького університету Вальпараїсо припускає, що це pata de guanaco — найімовірніше, Cistanthe longiscapa або інший вид цього роду.
Інша пара знімків охоплює місцевість за приблизно 50 кілометрів на південний захід від Копіапо, у межах території, визначеної пріоритетною через її біологічне значення. Там жовтневий кадр також показує Cistanthe. Водночас на вересневому зображенні видно зелені схили з білими квітами. Дослідник географії рослин Андрес Морейра-Муньйос пов’язує їх із suspiros — рослинами роду Nolana, імовірно Nolana baccata. Це визначення, як і назви червоно-фіолетових квітів, подане як наукова оцінка, а не остаточне підтвердження кожного виду.
Масштаб оцінюють за супутниковими даними
Морейра-Муньйос назвав явище 2026 року найзначнішим серед зафіксованих за площею, інтенсивністю та тривалістю — принаймні від початку використання дистанційного зондування для таких спостережень. Це обмеження важливе: оцінка не доводить, що подібного цвітіння не було раніше, до появи відповідних супутникових даних.
Попередні дослідження також використовували спостереження з космосу. Робота 2014 року картографувала ділянки цвітіння та рослин, що живляться вологою туману, біля дюнного поля Копіапо. Інше дослідження, опубліковане 2019 року, виявило 13 випадків цвітіння Атаками у записах NASA за 1981–2015 роки. Такий архів дає змогу зіставляти окремі сезони, але наведені дані самі по собі не пояснюють усіх змін у рослинності.
Дослідники вивчають різноманіття
Чавес і його колеги виїжджали на місце цвітіння 24 жовтня, щоб зіставити супутникові спостереження з фотографіями, зробленими дронами та цифровими камерами. За задумом проєкту, поєднання цих матеріалів допоможе картографувати, як біорізноманіття квітучої пустелі змінюється в різних місцях і з часом.
Результати можуть бути корисні фахівцям, які планують використання земель, і працівникам природоохоронних установ. NASA не повідомляє, як довго триватиме цвітіння або яку площу воно охопить остаточно. Тож оцінка його масштабу спирається на наявні знімки й спостереження, а подальше картографування має уточнити просторову картину.



