Що означає нова позначка
NASA повідомило, що зонд Voyager 1 досяг відстані в одну світлову добу від Землі 18 листопада 2026 року. Йдеться не про час польоту апарата до Землі, а про час, за який світло — і радіосигнал, що поширюється з такою самою швидкістю, — долає відстань між ним і нашою планетою.
За даними агентства, подія сталася о 2:16 за тихоокеанським часом. Команда місії в Лабораторії реактивного руху NASA отримала сигнал від зонда приблизно через добу. Така затримка показує, наскільки віддалився апарат: його повідомлення не можуть надійти миттєво, навіть якщо передаються зі швидкістю світла.
Світлова доба дорівнює приблизно 25,9 мільярда кілометрів. Для порівняння, світлу від Сонця потрібно близько 1,3 секунди, щоб дістатися Місяця, і приблизно чотири години — щоб долетіти до Нептуна. Відстань до Voyager 1 відповідає ще приблизно 20 годинам польоту світла за наведеним NASA порівнянням.
Як NASA підтвердило досягнення
Позначку встановили за несучим сигналом апарата та розрахунками його траєкторії. Зазвичай цей сигнал супроводжує передавання наукових і технічних даних. Однак, за повідомленням NASA, з 14 листопада команда не отримує від Voyager 1 саме цих даних.
Отже, підтвердження відстані не означає, що всі системи зонда працюють без проблем. Інженери продовжують з’ясовувати, що завадило надходженню даних. У повідомленні NASA не названо причину несправності й не вказано, коли передавання може відновитися.
Місія, що триває майже пів століття
Voyager 1 і його близнюк Voyager 2 стартували 1977 року, скориставшись рідкісним розташуванням планет. Спершу апарати досліджували зовнішні планети Сонячної системи. Voyager 1 відвідав Юпітер і Сатурн, а Voyager 2 продовжив подорож до Урана й Нептуна. За даними NASA, їхні спостереження та знімки змінили уявлення про ці планети й їхні супутники.
У 2012 році Voyager 1 перетнув межу геліосфери — області, на яку поширюються частинки та магнітне поле Сонця, — і став першим створеним людиною апаратом у міжзоряному просторі. Voyager 2 дістався цієї межі у 2018 році. Обидва зонди продовжують вимірювати зміни магнітного поля Сонця далеко від Землі.
Зонди рухаються зі швидкістю близько 61 тисячі кілометрів на годину. Водночас їхня місія важлива не лише через віддаленість: вимірювання допомагають досліджувати, як вплив Сонця проявляється за межами геліосфери. На борту кожного апарата також є «Золотий диск» — позолочена мідна платівка із зображеннями та звуками Землі, задумана як послання можливій позаземній цивілізації.
Що відомо про подальшу роботу
Наразі NASA підтвердило досягнення рубежу за сигналом і розрахунками, але не повідомило, коли зонд знову передаватиме повний набір наукових і технічних даних. Саме аналіз цієї проблеми залишається найближчим практичним завданням команди.
Одна світлова доба — важлива відстань для зв’язку: кожна команда із Землі та кожна відповідь апарата потребують часу на проходження сигналу. Та попри затримку, несучий сигнал поки дає фахівцям змогу підтверджувати рух Voyager 1 і стежити за його траєкторією.



