Річкові петлі серед пустельного плато
Річка Сан-Хуан на півдні Юти прорізає глибокий каньйон із вузькими петлями, які називають врізаними меандрами, або «гусячими шиями». Астронавт на борту Міжнародної космічної станції сфотографував цю посушливу місцевість 6 жовтня 2026 року. Знімок опублікувала NASA Earth Observatory. У парку штату Goosenecks річкова долина сягає приблизно 300 метрів завглибшки.
На одній із ділянок русло настільки звивисте, що між двома точками, розташованими лише за 2,1 кілометра одна від одної, вода проходить близько 8,9 кілометра. Такий контраст між відстанню по прямій і шляхом річки показує, наскільки тісно її русло петляє в каньйоні. Назва місцевості відсилає саме до цих різких вигинів.
Як могло сформуватися русло
За даними NASA, десятки мільйонів років тому Сан-Хуан текла через відносно рівнинну територію, сформовану в давньому морському середовищі. На відкритій місцевості річка могла прокладати довгий звивистий маршрут, поступово спускаючись нижче. Згодом геологічні сили підняли плато Колорадо, і ландшафт змінився.
Одна з наукових версій пов’язує подальше врізання річки з підняттям її верхів’їв приблизно 20 мільйонів років тому. Це могло збільшити ухил і пришвидшити течію, посиливши її здатність руйнувати породу. Так Сан-Хуан почала поглиблювати вже звивисте русло, прорізаючи породи віком близько 300 мільйонів років. Водночас NASA наголошує, що геологічна послідовність подій досі не цілком зрозуміла: цю версію не слід сприймати як остаточно встановлене пояснення.
Знімок із космосу та темне небо
Фотографію зробив член екіпажу експедиції 75 за допомогою цифрової камери Nikon Z9 із фокусною відстанню 400 міліметрів. За описом NASA, зображення обрізали й обробили для кращого контрасту, а оптичні артефакти прибрали. Такі фотографії з МКС допомагають показувати земні ландшафти з орбіти; агентство робить знімки астронавтів доступними в інтернеті.
Парк цікавий не лише геологією. Його віддалене розташування у високогірній пустелі та широкий огляд неба допомогли йому отримати у 2021 році міжнародне визнання як території темного неба. За інформацією DarkSky International, звідти неозброєним оком можна побачити, зокрема, Подвійне скупчення в сузір’ї Персея та зоряну хмару Мессьє 24 у напрямку спірального рукава Чумацького Шляху.
Що можна спостерігати в листопаді
NASA також звертає увагу на метеорні потоки, максимуми яких припадають на різні періоди листопада 2026 року: Північні Тауриди, Південні Тауриди та Леоніди. У повідомленні не наведено конкретних дат їхніх піків, тож для планування спостережень варто перевірити актуальний астрономічний календар. Віддалене розташування парку створює умови для огляду темного неба, однак сам факт його статусу не гарантує погоди чи видимості в конкретну ніч.
Отже, знімок NASA поєднує два масштаби історії місцевості: повільні геологічні зміни, які сформували каньйон, і сучасний вигляд річки з орбіти. Найважливіша невизначеність стосується не форми меандрів, яку видно на фото, а точного перебігу процесів, що привели до їхнього врізання в плато.
