Давнє скупчення на околиці галактики

NASA 5 листопада 2026 року представила зображення кулястого зоряного скупчення Messier 30 (M30), отримане космічним телескопом «Габбл». Об’єкт міститься приблизно за 27 500 світлових років від Землі в сузір’ї Козорога. У поясненні до зображення NASA розповідає, як спостереження за такими зорями допомагають досліджувати минуле Чумацького Шляху.

Кулясті скупчення — приблизно сферичні групи зір, що зазвичай перебувають на околицях галактик і рухаються в їхніх гало. В одному скупченні можуть бути десятки тисяч або мільйони зір. У Чумацькому Шляху відомо щонайменше 150 таких об’єктів; найближчий до нас розташований приблизно за 6 000 світлових років.

Ці скупчення належать до найдавніших зоряних систем. Їхній орієнтовний вік становить від 11,5 до 13,5 мільярда років, тобто окремі з них виникли майже на початку історії Всесвіту. Тому їхній хімічний склад може зберігати свідчення про ранні етапи розвитку галактики.

Незвичний напрямок руху

M30 та деякі інші кулясті скупчення в Чумацькому Шляху рухаються навколо галактики в напрямку, протилежному до її обертання. NASA зазначає, що це може означати: вони сформувалися не всередині Чумацького Шляху, а були захоплені ним у далекому минулому. Це можливе пояснення, а не остаточно встановлений факт про походження M30.

Дослідження кулястих скупчень має давню історію. Понад століття тому астроном Гарлоу Шеплі використав спостереження за змінними зорями, щоб оцінити розташування та відстані до десятків скупчень. Його робота показала, що Сонце перебуває не в центрі Чумацького Шляху, а галактичний центр лежить у напрямку сузір’я Стрільця. Водночас оцінки відстаней Шеплі були неточними, і він вважав нашу галактику приблизно вдвічі більшою, ніж вона є насправді.

Що додали спостереження «Габбла»

Опубліковане зображення складене з даних трьох програм спостережень. Спершу камера Advanced Camera for Surveys (ACS) знімала M30 та інші скупчення в червоному й ближньому інфрачервоному світлі. Ці дані дали змогу побачити зорі з масою, що становить лише 20% маси Сонця.

Пізніша програма використала камеру Wide Field Camera 3 і три фільтри для спостережень у синішій частині спектра. Отримані дані потрібні для вивчення незвичайних об’єктів, зокрема так званих блакитних відсталок, а також кількох популяцій зір, які можуть співіснувати в одному скупченні.

Ще одна програма знову спостерігала за зорями за допомогою ACS, щоб порівняти їхній рух із даними, зібраними приблизно 15 років раніше. Саме тривалість роботи телескопа дала змогу простежити зміни положень зір із часом. У фінальному зображенні поєднано ультрафіолетові, видимі та ближні інфрачервоні дані: різні діапазони світла розкривають різні властивості зоряних груп.

NASA не оголосила в цій публікації окремого плану наступних спостережень M30. Зображення показує, як повторні вимірювання та різні діапазони світла допомагають досліджувати зорі скупчення. Питання про те, чи сформувалося M30 поза Чумацьким Шляхом, залишається інтерпретацією, яку вчені пов’язують із його рухом.