Центру NASA імені Джонсона виповнилося 65 років: як він став осередком пілотованих польотів

Від рішення про політ на Місяць до окремого центру

Центру NASA імені Джонсона в Г’юстоні виповнилося 65 років: його заснували 1 листопада 1961 року. У матеріалі до річниці NASA описує, як установа, створена для роботи з пілотованими польотами, стала важливою частиною американської космічної програми. Тут розташовані корпус астронавтів США та центр управління польотами.

Історія центру пов’язана з рішенням США висадити людину на Місяць і безпечно повернути її на Землю до кінця десятиліття. 25 травня 1961 року президент Джон Кеннеді оголосив цю мету під час виступу перед Конгресом. Група космічних завдань NASA, яка займалася пілотованими польотами, вже працювала над програмою Mercury, однак нове завдання вимагало розширення її можливостей.

Як центр облаштовувався в Г’юстоні

NASA вирішило створити окремий майданчик для пілотованих місій. Після розгляду кількох варіантів агентство 19 вересня 1961 року оголосило, що новий Центр пілотованих космічних кораблів збудують поблизу Г’юстона. Будівництво почалося наступного року на території Клір-Лейк.

Поки тривали роботи, співробітники розміщувалися у 13 орендованих будівлях на південному сході Г’юстона. Перші працівники переїхали на новий майданчик наприкінці 1963 року. Один із ключових адміністративних корпусів, будівництво якого розпочали у грудні 1962-го, завершили в березні 1964 року. Першим директором центру був Роберт Гілрут.

Від Mercury до Artemis

У 1973 році установу офіційно перейменували на Космічний центр імені Ліндона Б. Джонсона. Так NASA вшанувало президента за його підтримку американської космічної програми. За даними агентства, центр брав участь у роботі над пілотованими місіями від Mercury до Artemis.

Нині його функції охоплюють кілька напрямів. У Г’юстоні працюють команди NASA, які займаються Міжнародною космічною станцією, а також співпрацею з комерційними партнерами та проєктами для низької навколоземної орбіти. Для місій далі від Землі центр має програми Moon Base та Orion. Підрозділи з питань здоров’я і працездатності екіпажів досліджують, як підтримувати астронавтів під час триваліших польотів.

Тренування у воді для роботи в невагомості

Один із важливих напрямів роботи центру — підготовка до діяльності поза космічним кораблем. Тренування з використанням нейтральної плавучості почали проводити у 1966 році, під час підготовки до місії Gemini XII. Наступного року для астронавтів облаштували басейн Water Immersion Facility, який використовували для тренувань у програмах Apollo та до початку ери шатлів.

У 1980 році підготовку перенесли до басейну Weightless Environment Training Facility, розміри якого відповідали вантажному відсіку шатла. У 1997-му почала діяти Лабораторія нейтральної плавучості в навчальному центрі Сонні Картера. Вона використовується для підготовки до виходів у відкритий космос, роботи на Міжнародній космічній станції, випробування майбутніх скафандрів і тренувань, пов’язаних із місячною поверхнею.

Що означає річниця

Історія центру показує, як змінювалися завдання NASA: від підготовки перших польотів на орбіту Землі до роботи над місячними програмами та тривалими місіями. Водночас агентство наголошує на тяглості його ролі — підтримці екіпажів, управлінні польотами й підготовці астронавтів.

У матеріалі до річниці NASA також зазначає, що кількість будівель на майданчику зростала разом із потребами нових програм. Однак агентство не наводить у цьому повідомленні ані повної чисельності персоналу, ані детального календаря майбутніх місій. Тож 65-річчя є приводом підсумувати історію установи, але не окремим оголошенням про новий запуск чи зміну планів.