Як змінюється вигляд острова
NASA Earth Observatory опублікувала супутникові знімки острова Вега в морі Ведделла біля східної частини Антарктичного півострова. Кадр від 22 березня 2025 року і зображення від 10 жовтня 2026-го демонструють льодовикову поверхню, обриси якої здалеку нагадують усміхнений череп у профіль. Це лише візуальна схожість: її створюють природні форми льоду, скель і льодовикових відкладів.
Знімки зробив прилад OLI на супутнику Landsat 9. На них скельний виступ із льоду схожий на очну западину, бічна морена утворює лінію, подібну до рота, а льодовик Bahía del Diablo — контур щелепи. За повідомленням NASA, хмари закривали острів на знімках за березень 2026 року, тому порівняння в матеріалі спирається на два доступні кадри з різних сезонів і років.
На пізнішому кадрі більше відкритого льоду
У березні 2025 року поверхню вкривав сніг — це типовий для регіону вологий період. На зображенні жовтня 2026-го снігу на великих ділянках немає, тож видно темніший лід. NASA наводить оцінку гляціолога Маурі Пелто з коледжу Ніколс: серед причин він називає вищі за середні зимові температури, особливо в червні, а також обмежене накопичення нового снігу. Сніг, за його словами, додатково зменшували сублімація та видування вітром.
Відмінність кольору має фізичне значення. Темний оголений лід поглинає більше сонячної енергії, ніж світлий сніг. Тому, пояснює NASA, зі збільшенням тривалості дня та потеплінням танення може посилитися. Це опис можливого сезонного процесу, а не виміряний прогноз для всіх льодовиків регіону. Пелто також зауважує, що навіть тонкий шар свіжого весняного снігу міг би тимчасово захистити поверхню.
Що відомо про льодовики Веги
Супутникові дані допомогли дослідникам скласти першу комплексну карту льоду острова. У дослідженні 1982 року описали чотири льодовикові шапки з виступами скель і льодовиками, що відтікають від них. Для обліку 29 льодовиків науковці використали ранні знімки Landsat, аерофотографії та топографічні карти.
За даними NASA, льодовик Devil’s Bay спостерігають із літа 1998–1999 років, і за цей час дослідники зафіксували загальне зменшення його маси. Супутникові зображення останніх десятиліть також показують втрату льоду на інших льодовиках острова та збільшення відкритих ділянок скель. Водночас наведені в матеріалі кадри самі по собі не дають кількісної оцінки втрат за конкретний рік.
Острів у історії полярних досліджень
Вега пов’язана і з ранньою історією дослідження Антарктики. Шведська антарктична експедиція 1901–1903 років вивчала географію, геологію, клімат і живу природу східної частини Антарктичного півострова. Під час досліджень учасники розділилися на три групи й зимували в різних місцях; експедиція також втратила судно, затиснуте паковим льодом.
Мис Велл-мет, біля умовного «чола» профілю на острові, став місцем зустрічі двох груп навесні 1903 року. Згодом тих, хто пережив випробування, врятувала аргентинська експедиція. Цей історичний епізод не пов’язаний із сучасним станом льодовиків, але пояснює, чому острів згадують не лише в контексті супутникових спостережень.
